пʼятницю, 13 березня 2020 р.

Тема : Технологія оздоблення виробу з фанери.


1) Нас оточує безліч потрібних речей. Усі вони не виникають самі по собі або за помахом чарівної палички, їх виготовили з певних матеріалів люди.
Для виготовлення виробів необхідні знаряддя праці, які допомагають по­легшити працю людини, зробити її продуктивною.
На послідуючих заняттях ми будемо оздоблювати вироби з фанери, деталі яких повинні бути плоскими. З цих деталей ми зберемо обємну конструкцію виробу. Фанера має тонкі стінки, тому з'єднувати деталі необхідно переважно за допомогою шипів та клею. Виготовлення шипів та вушок потребує точного розмічання та пильної уваги під час їх виготовлення. При цьому шипи краще робити трішки більшими – їх потім підпилюють безпосередньо під час складання. Така технологія дає міцні з’єднання деталей. Фанера має багатошарову будову і шари можуть роз'єднуватися, тому між отворами має залишатися фанера не менше 3-5 мм.
Але перш ніж ми розпочнемо виготовлення наших виробів, давайте познайомимося з видами оздоблення.
Вироби з деревини та фанери, можна оздобити за допомогою різноманітних технік та інструментів. Ми з вами на наших уроках будемо використовувати  такі види оздоблення як різьблення, випалювання, розпис.
     Різьблення поділяється на плоске, рельєфне, ажурне й об'ємне. Найпоширенішим є плоске різьблення, його роблять одним ножем або кількома різцями.
 Для виробів з фанери найчастіше використовують ажурне різьблення. Воно є практично прорізним різьбленням, коли все тло вирізують, висвердлюють і випилюють
Вирізні фігури виконують так. На заготовку переносять контури малюнка й випилюють зайву деревину, наприклад, виготовляють розетку, який-небудь птаха, тварина і т.д. Ці фігури застосовують для обробки будинків, ковзана даху, стін, дверей, воріт, огороджень. Фігури вирізують глухими або ажурними - прорізними, з гострими крайкам або завальними.
        
Випалювання (інша назва цієї техніки — пірографія) виконується за допомогою розпеченого до певної температури металевого стерж­ня або металевої нитки, які залишають на поверхні деревини слід або знак певної форми. Художнє випалювання нині стало визнаною тех­нікою оздоблення виробів. Випалювання застосовується для декорування дитячих іграшок і елементів народної дерев'яної архітектури. Розрізняють два спосо­би випалювання — розжареними металевими штампиками, із відбитків яких складають різноманітні орнаменти, і електрописаком, що дає чіткий контурний малюнок.
У шкільних майстернях для цього використовують спеціальний прилад — електричний випалювач. Він належить до нагрівальних електричних інструментів, у його корпус вмонтовано нагрівальну спіраль, від якої нагрівається металевий стержень, що закінчується загостреною частиною — пером, яким на дерев'яній поверхні випа­люють різні узори.
Розпис на дереві — зручна й оригінальна техніка орнаментування виробів. Технічно вона мало чим відрізняється від розпису на інших матеріалах. Орнамент наносять пензлями із бі­лячої шерсті на поверхню виробу гуашшю, аквареллю.
Після висихання нанесеної на поверхню фарби її покривають 2-шарами лаку.
При обробці деревини часто прагнуть використовувати її природ­ну текстуру. Особливо це стосується таких цінних порід деревини, як дуб, горіх, червоне дерево тощо. їх, як правило, піддають оброб­ці лаками. Вироби ж, виготовлені з менш привабливих м'яких порід деревини, зазвичай спочатку покривають фарбами, а вже потім ла­ками. Лакова плівка не тільки зберігає природну текстуру деревини, але й охороняє її від забруднення, значно подовжує термін викорис­тання виробу.


V.  Закріплення навчального матеріалу.
·        Що нового ви дізналися на уроці?
·        Що називається оздобленням виробів?
·        Які є види оздоблення?
·        Який спосіб оздоблення ви обрали?


тема: Технологія художнього випалювання



1.    Пригадай, що називають оздобленням.
2.    Які підготовчі технологічні операції виконують перед оздобленням виробів?
3.    Які техніки оздоблення виробів тобі відомі?
Випалювання - найдавніший традиційний спосіб декорування виробів з деревини та деревних матеріалів. Витоки мистецтва випалювання сягають тих далеких часів, коли людина зуміла зробити з металу перші примітивні знаряддя та інструменти й помітила, що дотик розпеченого у вогні металу може залишити на деревині помітний слід у вигляді темного обвугленого місця: крапки, плями чи лінії.
Технікою випалювання в давнину оздоблювали деталі архітектури, знаряддя праці, транспортні засоби, побутові вироби тощо (мал. 137).
Техніка випалювання була нескладною: орнамент наносили на поверхню розпеченим залізним писаком (тепер для оздоблення використовують електровипалювачі). Основними орнаментальними мотивами були різноманітні поєднання переважно прямих ліній, з яких утворювалися ромби, квадрати, хрести, ламані та хвилясті лінії (мал. 138, а). Згодом почали випалювати елементи рослинного орнаменту у вигляді дерев, квітів, листя тощо (мал. 138, б).
Нині широкого поширення набули дві техніки випалювання на деревних матеріалах - пірографія і піротипія.
Дослівно слово «пірографія» означає малювання вогнем (у перекладі з грец. мови пір - вогонь, графо - писати, малювати).
У шкільних майстернях випалювання малюнків технікою пі-рографії виконують електричним приладом для випалювання, який називається випалювачем (мал. 139). Він складається з корпуса 1, з’єднувальних проводів 2, нагрівального наконечника (пера) 4, закріпленого в пластмасовій ручці 3. Регулювання температури наконечника здійснюють ручкою регулятора випалювача 5.
Перо випалювача виготовляють зі спеціального сплаву, який при проходженні по ньому електричного струму розжарюється. У комплекті випалювача має бути набір змінних наконечників для випалювання широкого діапазону орнаментів та малюнків (мал. 140).
Крім дротових випалювачів, під час масового виробництва однакових виробів широко використовують стрижневі випалювачі (мал. 141, а). Вони мають набір змінних штампів (стрижневих насадок, мал. 141, б), за допомогою яких можна випалювати    різноманітні орнаменти
(мал. 141, в).
Випалювати можна на будь-якій сухій деревній поверхні. Проте для тренування доцільніше використовувати деревину та деревні матеріали з берези, осики, вільхи, тополі, липи та явора. Деревина цих порід має світлу однорідну структуру, тому місця випалювання швидко й рівномірно обвуглюються, а малюнок набуває чіткості й виразності.
Перш ніж випалювати малюнок, поверхню виробу ретельно шліфують. Потім на підготовлену поверхню переносять малюнок для випалювання. Найбільш розповсюдженим є спосіб перенесення зображення за допомогою копіювального паперу. Для цього копіювальний папір кладуть на підготовлену поверхню блискучою стороною. Поверх нього розміщують малюнок, притискаючи рукою або фіксуючи за допомогою кнопок (мал. 142). Найкраще використовувати для фіксування кнопки з пластмасовими ручками.
Для перенесення малюнка всі лінії акуратно обводять олівцем або кульковою ручкою. Щоб не псувати оригінал малюнка, його слід відксерокопіювати і для роботи користуватися ксерокопією. За відсутності ксерокса малюнок з оригіналу слід перенести на кальку, а потім - за допомогою копіювального паперу - на заготовку. Калька - це прозорий папір, що накладається на малюнок чи інше графічне зображення для точного його копіювання.
Велику кількість однакових зображень наносять на заготовку за допомогою заздалегідь підготовлених трафаретів. Вибраний для оздоблення виробу трафарет закріплюють на заготовці також за допомогою кнопок. Далі гостро заточеним олівцем акуратно обводять контури всіх його елементів (мал. 143). При цьому необхідно стежити, щоб перетинки трафарету не зламалися.
і
Робоча поза при випалюванні повинна бути зручною для роботи, а руки - вільно розташованими на столі. Деталі виробу кладуть під нахилом до стола, щоб робоча поверхня була розміщена під прямим кутом до променя зору. Відстань від поверхні випалювання до очей повинна становити 30...35 см (мал. 144). Під час випалювання швидко втомлюються очі, тому кожні 10...15 хв слід робити невеликі перерви.
Для випалювання прилад вмикають в електромережу. Випалювання починають після нагрівання пера до темно-червоного кольору. Нагрівання пера регулюють ручкою регулятора від положення М (менше) до положення Б (більше).
Ручку з нагрітим пером беруть у праву руку, як олівець. При випалюванні кривих ліній і крапок ручку випалювача з пером тримають перпендикулярно до поверхні випалювання, а при випалюванні прямих ліній - так, як олівець при малюванні. При випалюванні сидіти потрібно прямо, права рука має стійко і надійно лежати на столі (мал. 145).
Для утворення зображень застосовують кілька способів випалювання (мал. 146).
Найпростішим способом є випалювання крапками (мал. 146, а). Крапки утворюються завдяки легким дотикам пера до заготовки. Необхідно стежити за їх розмірами та відстанню між ними. Якщо випалити крапки на близькій відстані одна від одної, утворюються лінії, якими обводять контури малюнка. Для випалювання прямих ліній використовують також прийом утворення
штрихів за рахунок повільних коротких рухів пера по контуру малюнка (мал. 146, б).
Малюнок 146, в виконаний поєднанням перших двох способів випалювання. Такий спосіб називають комбінованим.
Міняючи перо на товще та тонше, рухаючи його повільніше або швидше, можна одержати лінії різної ширини та глибини. Змінюючи нахил пера, можна домогтися глибоко насичених (темніших) і ледь помітних штрихів. Контурні лінії можуть мати однакову товщину (мал. 147, а). Але складніші та виразніші зображення утворюють з ліній, які мають різну товщину (мал. 147, б).
При виконанні складного зображення з великою кількістю дрібних елементів, які розташовані дуже близько, не можна випалювати одночасно штрихи малюнка, що знаходяться поруч. Перш ніж випалити новий штрих, слід дати охолонути сусідньому, щоб не перепалити перетинки між ними.
Якщо потрібно затінити порівняно велику ділянку, спочатку випалюють контур, а потім малюнок усередині нього виконують
широкою стороною пера. При обробці поверхні можна користуватися різними прийомами: нанести вертикальні широкі лінії та штрихи, крапки різної величини, широкі горизонтальні лінії, поєднати різні прийоми тощо.
Слово «піротипія» означає вогняний відтиск (у перекладі з грец. мови пір - вогонь, типос - відтиск, відбиток). Ця техніка термічного декорування дає можливість прикрашати вироби з деревних матеріалів виразними орнаментальними візерунками. Для їх створення використовують спеціальні стрижневі насадки (мал. 148).
Використовуючи стрижневий випалювач, випалене зображення формують за допомогою штампування, тобто малюнок утворюється поєднанням випалених відбитків одного або різних штампів (мал. 149).
Температуру нагрівання робочої частини штампів і накаток визначають дослідним шляхом на пробній дощечці. Для цього випалювач зі штампом ставлять перпендикулярно до поверхні заготовки.
Злегка притискаючи і похитуючи випалювач, можна отримати необхідне забарвлення малюнка. Якщо штамп круглий, то роблять випалювачем колові рухи. Для досягнення пристойного результату перед початком випалювання слід виконати тренувальні вправи на шматку фанери або деревини.
Спосіб пиротипії частіше використовують при виготовленні великої кількості однакових виробів.
Поєднання піротипії та пірографії дає можливість пришвидшити виконання оздоблення виробів. Найчастіше піротипією утворюють пояски та рамки, а зображення в центрі виконують за допомогою прийомів пірографії (мал. 150).
Закінчивши випалювання малюнка, оздоблену поверхню ретельно зачищають дрібнозернистою шліфувальною шкуркою. Шліфування слід проводити за допомогою шліфка, дуже обережно, щоб не пошкодити дрібних штрихів і ліній та не скруглити граней виступів.
Пірографію також поєднують зі звичайним розфарбовуванням (мал. 151). Фарбування увиразнює випалений малюнок, надає контурному зображенню яскравості та вишуканості.
Розвиток комп’ютерних технологій дає можливість використовувати для оздоблення виробів випалюванням сучасні досягнення техніки. Найвідомішою є лазерна технологія, за якої зображення утворюється внаслідок випалювання тепловим променем - лазером (мал. 152).
Для виконання робіт невеликих обсягів з дрібними заготовками використовують настільні лазерні апарати (мал. 153). Вони мають відносно малі розміри, обладнані невеликим робочим столом для кріплення заготовок (400x400 мм) і живляться від звичайної електромережі напругою 220 В.
ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9 Тренувальні вправи з випалювання
Обладнання і матеріали: підготовлений шматок фанери, випалювач, олівець, лінійка, циркуль, шліфувальна шкурка, шлі-фок, вогнетривка підставка.
Послідовність роботи
1.    Розміть та випали ряд однакових крапок по прямій лінії, по дузі, по колу.
2.    Розміть та випали прямі та хвилясті лінії, коло.
3.    Розміть та випали коло. Виконай тонування утвореного круга за допомогою крапок.
4.    Виконай шліфування випаленої поверхні.
5.    Перевір якість виконаної роботи.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5 Оздоблення виробів випалюванням
Обладнання і матеріали: заготовка з фанери, шліфувальна шкурка, шліфок, малюнки для випалювання, копіювальний папір, олівець, вогнетривка підставка.
Послідовність роботи
1.    Виконай шліфування поверхні заготовки за допомогою шліфувальної шкурки та шліфка.
2.    За завданням учителя, малюнком, розробленим самостійно або за аналогією до нижчеподаних зображень (мал. 154) нанеси малюнок на поверхню заготовки.
3.    Виконай випалювання малюнка.
4.    Зачисти випалену поверхню шліфувальною шкуркою.
5.    Перевір якість виконаної роботи.
Під час роботи випалювачем необхідно додержуватися таких правил безпечної праці:
1.    Вмикати прилад в електромережу і приступати до роботи можна тільки з дозволу вчителя.
2.    Перш ніж починати випалювання, слід покласти під ноги гумовий килимок і підготувати все необхідне для роботи.
3.    Потрібно стежити, щоб перо випалювача було нагріте до темно-червоного кольору. За потреби слід відрегулювати температуру прилада за допомогою регулятора. Не можна перевіряти ступінь нагрівання пера пальцями рук на дотик.
4.    Не слід низько нахилятися над місцем випалювання. Бережіть руки і одяг від доторкання пера!
5.    Після 10...15 хв роботи прилад необхідно вимикати з електромережі на 2...3 хв.
6.    Під час роботи необхідно періодично провітрювати приміщення або працювати під вентиляційною витяжкою.
7.    Не можна залишати прилад увімкненим навіть під час короткочасних перерв.
8.    Розігрітий наконечник випалювача або штамп слід класти на вогнетривку підставку.
9.    Необхідно стежити за ступенем нагрівання наконечника прилада й своєчасно регулювати його температуру.
10.    Після закінчення роботи випалювач потрібно вимкнути з електричної мережі.
випалювач, випалювання, комбіноване випалювання, лазерне випалювання, пірографія, піротипія.
Випалювання - нанесення розжареним предметом певних ліній, орнаментів тощо.
Випалювач - прилад, призначений для нанесення на поверхню заготовки з деревних матеріалів знаків, ліній, фігур, орнаментів розжареним наконечником.
Лазер - інтенсивний вузький тепловий пучок світла.
Наконечник (перо) випалювача - деталь, яка призначена для нанесення малюнка на поверхню заготовки внаслідок її нагрівання.
Обвуглювання - покриття поверхні заготовки шаром вугілля.
Регулятор випалювача - елемент пристрою, призначений для регулювання температури нагрівання пера.
1.    Які види оздоблення ти знаєш?
2.    Заготовки з яких порід деревини краще використовувати для випалювання? Поясни чому.
3.    Як регулюється ступінь розжарення пера випалювача?
4.    Яких правил безпеки слід дотримуватися під час випалювання?
5.    Які способи перенесення малюнка на заготовку тобі відомі?
6.    Чому деталі з деревини і фанери зачищають шліфувальною шкуркою вздовж волокон?

Тестові завдання

1. Як правильно відшліфувати деталі з деревини?
А уздовж волокон Б поперек волокон В під кутом 45°
Г під кутом 60°
2.    Якими інструментами виконують петриківський розпис? А олівцями
Б кульковими ручками В пензлями Г випалювачем
3.    «Зернятко» - це А зерно пшениці Б зерно кукурудзи
В елемент петриківського розпису Г випалений елемент орнаменту
4.    Пірографія - це
А комбіноване випалювання Б випалювання лініями В випалювання штампами Г випалювання крапками
5.    Ступінь розжарення пера випалювача регулюється
А породою деревини Б з’єднувальними дротами В ручкою регулятора Г пластмасовою ручкою пера
6.    Піротипія - це
А випалювання крапками Б випалювання рисками В випалювання лініями Г комбіноване випалювання Д випалювання штампом

 Тема : Вибір об’єкта проектування. Деревина як конструкційний матеріал.


1. Пригадайте поняття творчого проекту (прийом «продовжіть речення»).

Проектування – процес, який починається з моменту отримання завдання; розробка концепції, аналіз об’єкта, конструювання, макетування, проектна документація:
-       назва об’єкта;
-       функція, призначення;
-       габаритні розміри;
-       аналіз існуючих аналогів ( матеріал, форма, естетика…)
-       вимоги до дизайну об’єкта;
-       норми витрати матеріалу;
-       ескізи креслення виробу;
Базова модель – форма виробу, яку використовують для розробки цілого ряду подібних виробів.
Модель-аналог – це модель, що створена на основі базової моделі, але відрізняється формою деталей чи оздобленням.
2. Можливі теми творчих проектів
Обговорення запропонованих учителем тем проектів .
3. Пригадайте етапи проектування (Стенд з етапами проектування)
І. Організаційно – підготовчий етап.
-       Обґрунтування проблеми, що виникла, і необхідність її розв’язання.
-       Призначення проектованого виробу.
-       Вимоги до виробів даного призначення.
-       Вимоги до матеріалів.
-       Вибір об’єкту проектування.
-       Аналіз зразків-аналогів.
ІІ. Конструкторський етап.
ІІІ. Технологічний етап.
VІ. Заключний етап.

4. Деревина як природній конструкційний матеріал 
Ліси в Україні займають значну площу. У лісах ростуть різні породи дерев: дуб, граб, бук, береза, сосна, ялина та ін. Більшість з цих порід використовують для потреб промисловості та господарства. Усі деревні породи поділяють на хвойні (ялина, сосна, модрина, кедр, ялиця) і листяні (дуб, граб, бук, береза, осика, липа тощо.). Кожна деревна порода має характерні особливості, за якими її можна відрізнити від іншої. Наприклад, граб одна з найтвердіших і зносостійких порід, що мають промислове значення; граб твердіший від дуба. Осика одна з найм’якіших листяних порід.
З матеріалу 6 класу Вам відомо, що деревину з красивою текстурою застосовують для оздоблення приміщень, меблів, телевізорів. Багато предметів, що оточують нас удома і в школі, виготовлені з фанери, деревостружкових (ДСП) і деревоволокнистих (ДВП) плит. Деревостружкові плити  це будівельний матеріал, виготовлений з тирси, стружки. Деревоволокнисті плити  будівельний матеріал, виготовлений з подрібненої тирси.
З'єднуючи дрібні  частинки деревини за допомогою клею під тиском і за певної температури, дістають листові матеріали ДВП і ДСП. Фанеру виготовляють зі шпону. Шпон  це тонкий шар деревини, який зрізується ножем з колоди, що обертається (слайд 4, рис. а). Беруть непарну кількість листів шпону (3, 5, 7 і т.д.), накладають один на одного волокнами під прямим кутом (слайд 4, рис. б), стискують у гарячому пресі протягом кількох хвилин, і фанера готова.
Породи деревини
Другий етап вивчення нового матеріалу ми проведемо у вигляді слайд-вікторини. Породи деревини будемо вивчати з аспектом їхнього можливого конструктивного застосування при будівництві корабля. Адже, щоб виготовити кухонну дощечку, нам потрібно обрати породу деревини. Давайте розглянемо основні породи деревини.


Береза. Деревина берези є середньої твердості, важка і недуже міцна. Деревина берези біла з жовтуватим або червонуватим відтінком. Деревина берези використовується для виробництва фанери, паркету і меблів, для точіння і різьблення. (Слайд 8)
Але для дощечки нам потрібна тверда, міцна деревина, яка є стійкою до води. Тому поглянемо на наступне дерево. (Слайд 9)
Вільха. Ця деревина застосовується для одержання  паперу.  Вільхова деревина легка і м'яка, має невелику міцність, добре обробляється різанням, дуже стійка до вологи. (Слайд 10)
Як гадаєте, підійде це дерево для нашого виробу? Чому? Погляньмо на наступне дерево. (Слайд 11)
Липа. Широко використовується в різьбленні, легко ріжеться і має чисту білу деревину. Деревина у липи м'яка, не жолобиться, легко піддається обробці, не стійка до вологи. (Слайд 12)
Яблуня. Деревина яблуні тверда, важка, схильна до розтріскування. Деревина яблуні ядрова, червонувато-бура, міцна, тверда, з неї виготовляють токарні й столярні вироби. (Слайд 13)
Яке дерево зображене на екрані? (Слайд 14) Чим відрізняється сосна від інших порід дерев?
Сосна. Високий вміст смоли робить деревину відносно міцною, стійкою до вологи, тому вона добре зберігається під водою. Колір серцевинної деревини з часом змінюється від червонувато-жовтого до коричнево-червоного. (Слайд 15)
Зверніть увагу на наступний слайд. Яке дерево на ньому зображене? (Слайд 16)
Дуб - вирізняється своїми відмінними властивостями. Деревина дуба тверда, пориста, але міцна і стійка проти гниття. Переваги дуба – довговічність і стійкість до вологи. Деревина має жовтувато-коричневий відтінок. (Слайд 17)
1.       Закріплення вивченого матеріалу
Фронтальне опитування:
1.          Продовжіть речення: «Проектування – це …».
2.          Яку проектну документацію ви знаєте ?
3.          Поясніть різницю між базовою моделлю та моделлю-аналогом.
4.          Які види деревини ви знаєте?

Немає коментарів:

Дописати коментар

Великдень

       Для українців Великдень - основне річне свято. Його традиції передаються з покоління в покоління, і багато з них виконуються і в н...